Лектор розглянув дві базові моделі архітектури ПЗ: монолітну та мікросервісну. На прикладі проєкту трансформації фінансових повідомлень для банку, Максим показав, як еволюціонувала архітектура сервісу від одного великого модуля до системи з ізольованими обробниками повідомлень. Розглядалися плюси й мінуси традиційних серверів (on-premises) та хмарних технологій (AWS, Azure, GCP). Максим наголосив на важливості правильного вибору залежно від типу бізнесу. У лекції докладно пояснено, як балансувати між горизонтальним (додавання нових серверів) і вертикальним (посилення існуючого обладнання) масштабуваннями — двома основні підходами для росту продуктивності. між ними, враховуючи бюджет і бізнес-вимоги. Слухачі дізналися про такі практики, як Dead Letter Queue, circuit breakers, автоматичне резервування та «канарейки», які постійно перевіряють стан сервісу.

 

 

Максим Бондаренко під час лекції зауважив:
«Світ не чекає. У наш час користувачі очікують, що сервіс працюватиме завжди — без збоїв, без затримок, незалежно від кількості запитів. Якщо додаток ламається в годину пік, то втрати можуть бути колосальні — від репутаційних до фінансових. Саме тому архітектурна надійність, масштабованість та гнучкість мають бути не розкішшю, а базовою характеристикою будь-якого сучасного програмного рішення. Я хотів показати слухачам, що кожне архітектурне рішення має наслідки — і хороші, і не дуже — і вартує глибокого аналізу».

Враження студента-програміста Сорокопуда Андрія, який нині навчається на освітній програмі з комп’ютерних науках:
«Для мене, як для майбутнього інженера, це було справжнє відкриття. Було дуже цікаво почути про конкретні технічні рішення, які використовуються в реальних комерційних системах. Часто у навчанні ми бачимо спрощені приклади — CRUD-сервіси, невеликі API. Але реальний світ — це черги повідомлень, нестабільні підключення, піки навантаження, затримки даних, і саме з такими речами доводиться мати справу. Після лекції я інакше подивився на поняття "масштабування" і зрозумів, що хмара — це не просто тренд, а інструмент, який треба вміти правильно використовувати».

 

Лекція викликала жваве обговорення серед присутніх — і не дарма. Вона була не лише корисною з технічного погляду, а й надихаючою для студентів, які тільки починають свій шлях у світі розробки. Успішний приклад Максима — ще одне підтвердження того, що шлях від студента до архітектора складних систем — цілком реальний, якщо є бажання розвиватися, досліджувати й експериментувати.

 

Сагайда Павло, професор кафедри цифрових технологій та проєктно-аналітичних рішень, зауважив:
«Вважаю, що зустрічі з висококваліфікованими фахівцями-розробниками сучасних програмних комплексів, які базуються на хмарних сервісах та продуктивних технологіях проєктування, розробки і підтримки життєвого циклу застосунків для бізнесу, є дуже важливими для розвитку розуміння студентами інформаційних і комп’ютерно-інтегрованих технологій, їх ролі у виробничих процесах. Мотивація до постійного навчання, вдосконалення в обраній галузі, прагнення до освоєння нових практик і алгоритмічного забезпечення – ключ до майбутньої успішної кар’єри. Тому бажано, щоб такі зустрічі продовжувалися, а дискусії ставали ще більш поглибленими та продуктивними».