Під час зустрічі обговорили актуалізацію нормативно-правової бази України відповідно до європейських вимог та міжнародних екологічних стандартів. Особливу увагу приділили сучасним цифровим платформам і аналітичним інструментам, які дозволяють оцінювати вплив діяльності людини на довкілля як на глобальному, так і на локальному рівнях. Йшлося, зокрема, про визначення екологічного та вуглецевого сліду, використання міжнародних індикаторів екологічної ефективності та геоінформаційних систем моніторингу стану природних ресурсів.

Окремим напрямом дискусії стали системні зміни в екологічному законодавстві України. Учасники проаналізували впровадження найкращих доступних технологій і методів управління, обговорили положення Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», а також розглянули законодавчі ініціативи щодо управління відходами видобувної промисловості та реформування екологічного оподаткування.

Фахівці приділили увагу екологічному блоку Плану Ukraine Facility, ініціативам щодо оновлення державної політики у сфері промислового забруднення та сучасним викликам, пов’язаним із досягненням вуглецевої нейтральності. Предметом окремого обговорення став проєкт закону про створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, а також можливості участі експертної спільноти у формуванні державної екологічної політики.

В умовах повномасштабної війни важливе місце в програмі зустрічі посіли питання оцінки впливу бойових дій на довкілля. Учасники розглянули підходи до прогнозування та управління відходами від руйнувань будівель і споруд, а також обговорили міжнародний досвід управління ризиками катастроф. Йшлося про практичне застосування положень Сендайської рамкової програми зі зниження ризику лих, можливості використання аналітичних ресурсів Європейської комісії та сучасні підходи до підвищення безпеки промислових хвостосховищ.

Під час зустрічі також порушили питання якості атмосферного повітря, кліматичних змін та необхідності адаптації до нових екологічних умов. На прикладі міжнародних практик та ініціативи «Угода мерів» учасники розглянули механізми підвищення кліматичної стійкості громад і підприємств. За допомогою інтерактивних інструментів вони ознайомилися з довгостроковими прогнозами щодо ризиків затоплення окремих територій України внаслідок підвищення рівня Світового океану.

Серед перспективних напрямів декарбонізації промисловості учасники відзначили розвиток біоенергетики, використання біопалива та залучення сировини для виробництва біогазу. Такі рішення розглядаються як один із можливих шляхів скорочення викидів парникових газів та підвищення стійкості промислових підприємств до кліматичних викликів.