Технічний університет «Метінвест Політехніка», незважаючи на дуже складну ситуацію в Україні, має великі шанси на створення одного з найефективніших інноваційних осередків саме завдяки дуальності і тісної інтеграції виробничників та освітян, – таку думку висловив залучений до освітнього процесу експерт-практик Олександр ПУПЕНА.
Вивчення сучасних технологій автоматизації є одним з «гвинтів» машини прогресу у гірничо-металургійному комплексі. Лекцію на тему переваг концепції Industry 4.0 для майбутніх магістрів та бакалаврів напряму автоматизації у металургії та гірництві провів Олександр ПУПЕНА, доцент кафедри автоматизації та комп’ютерних технологій систем управління НУХТ (м. Київ), програміст PLC, SCADA, IIoT, викладач тренінгових центрів, зокрема Schneider Electric та Festo Didactic.
Студенти вивчали загальний огляд концепції Industry 4.0., обговорювали сутності інновацій, зокрема в контексті автоматизації процесів виробництва на базі Інтернету речей, а також важливість зміни в культурі та організації виробництва. Експерт розповів про зміну парадигми в промисловому виробництві та інфраструктурі, що з одного боку спричинено можливостями сучасних технологій, які прийнято відносити до драйверів Індустрії 4.0, а з іншого боку викликами, що пов’язані з постійними змінами та збільшеними вимогами. Олександр зазначив, що зараз є стійка тенденція до гіперперсоналізації продуктів чи сервісів на основі вимог клієнта, максимізацію ROCE та гнучкість в організації роботи. На його думку, у гірничо-металургійному комплексі такі інноваційні зміни в контексті цифрової трансформації є необхідними, зокрема, це стосується впровадження стимулюючих технологій I4.0. І для цього потрібно формувати чітку цифрову стратегію, розвивати культуру та лідерство у цьому напрямку. Також експерт детальніше розповів про промисловий інтернет речей (IIoT), а саме – хмарні технології, ідентифікації RFID та QR, моніторинг та керування в реальному часі, збір та аналітику отриманих даних тощо. Він зазначив, що завдяки IoT автоматизація виробництва набуває інтелектуальної складової, реагуючи на зміни в реальному часі для досягнення оптимальних результатів.
– Я маю досвід проведення занять як для студентів, так і для професіоналів-практиків, однак цього разу все було інакше. По-перше, матеріал лекції є досить новим, який в такому поданні відсутній у відкритому доступі і має більш оглядовий характер, ніж технічний. По-друге, для технарів, якими на лекції були як викладачі, так і здобувачі, представлення технологій в такому ракурсі є дуже незвичним. Але викладання саме такого роду матеріалу, на мою думку, дає можливість по іншому глянути на виробництво, що і робить можливим зміну парадигми. Так склалося, що відсутність нормального просвітнього матеріалу привело до відношення в Україні до технологій Індустрії 4.0 як до чергового хайпу, а це робить неможливим цифрову трансформацію. Цифровий та зелений перехід можливий тільки через лідерство, а лідери виховуються в процесі саморозвитку та навчання. По-третє, слухачі є виробничниками, на мою думку, саме така аудиторія і є потенційними лідерами змін, і саме вони можуть стимулювати цифрову трансформацію. Адже з одного боку – вони безпосередньо мають відношення до виробництва і відчувають усі «болі», а з іншого – навчаються і можуть отримати необхідні знання в університеті. Дуальність відчувалася у запитаннях і дискусіях: «Яка технологія з І4.0 є основною?», «Чи треба все обладнання об’єднувати в одну мережу», «Чи можна за зміною одного параметру одразу робити готовий якісний продукт?» – все це питання практиків, які мають конкретні потреби в навчанні, – розповів практик.
